«Культурний провідник-2008»
Координатор: Тетяна Садиченко

26 березня 2008 року під час Щотижневих посиденьок в УНІАН анонсовано «Культурний провідник – 2008».
8 травня 2008 року о 16-00 в камерній залі Мистецького арсеналу рамках програми фестивалю «ГОГОЛЬFest» Інтернет-часопис сучасної культури «Кульбіт» знову вручив відзнаки «Культурний провідник».
Відзнака «Культурний провідник» вручається редакціям неспеціалізованих загальнонаціональних і регіональних друкованих видань (загальносуспільні ЗМІ), орієнтованих на широку аудиторію, за регулярне та цікаве висвітлення сучасного «культурного простору» України. Цьогорічний «Культурний провідник» проводився за підтримки Програми Матра КАП Посольства Королівства Нідерландів в Україні.
Моніторинг
«Культурні провідники-2008» визначалися за результатами моніторингу українських інформаційних джерел за 2007 рік. Моніторинг ЗМІ відбувався в три етапи. На першому етапі проводився кількісний моніторинг, який здійснив Інформаційний центр «Електронні вісті». Було відмоніторено 1088 джерел.
На другому етапі менеджерами агенції «MSBrand Corporation» оцінювався характер публікацій: відбирались видання, в яких переважали статейні публікації, а не анонси, короткі повідомлення чи новини. Таким чином було сформовано короткий список видань, до якого увійшли такі видання:

 

• «Хрещатик», «Коммерсантъ-Украина», «День», «Україна молода», «Львівська газета», «Дзеркало тижня», «Вечірній Київ», «Галичина», «2000», «Високий замок», «Аргументы и Факты в Украине», «Кіевскій Телеграфъ», «Столичные новости», «Новая», «Weekend», «ГлавРед», «Фокус», «Эксперт Украина», «Профиль Украина», «CITY LiFE».

На третьому етапі справа була передана до рук експертів, які за 10-бальною шкалою оцінювали публікації з «культурної» тематики у виданнях за такими критеріями:

• якість матеріалів (володіння темою, фактологічна коректність, стиль написання тощо),
• різноманітність тем,
• цікавість подання.

Якісну оцінку здійснювала Експертна рада у складі:

• Наталія Шиманович, генеральний директор ВГО «Український Маркетинг Клуб», керівник відділу маркетингу та реклами ДП «Кнауф Маркетинг» – один голос
• Ольга Столяренко, аккаунт менеджер агенції «О₂ Public Relations» – один голос
• Богдан Логвиненко, головний редактор спеціалізованого Інтернет-видання «СУМНО» – один голос
• Тетяна Садиченко, головний редактор Інтернет-часопису сучасної культури «Кульбіт» – один голос
• Юка Гаврилова, арт-критик, журналіст та Олександер Красюк, арт-критик, перекладач, редактор – один спільний голос
• Петро Мацкевич і Ксеня Сладкевич, агенція «MSBrand Corporation» – один спільний голос

Слід зауважити, що оцінки експертів щодо одних і тих же часописів часто розходились, тому, окрім оцінок, дехто з експертів надав і свої коментарі:
На наш погляд, в рейтингу не вистачає «Телекритики» і кількох Інтернет-ресурсів (зокрема УНІАН – попри деяку загумінковість, принаймні вони мають окремий культ-порт.)... «Український Тиждень» можна відзначити авансом за дебют. Персонально з журналістів-культуртрегерів ми відмітили б Діму Десятирика (за багаторічну впертість)…» (Юка Гаврилова, Олександер Красюк)
«Львівська газета» – всебічно: і Львів, і Україна, і світ – дуже добре, як для регіонального видання, «Кіевскій Телеграфъ» – досить цікаво, як не дивно, «Weekend» – неглибоко, скандально, але багато J, «CITY LiFE» – дуже добре, «Фокус» – не кращій розділ у виданні, небагато і неглибоко» … (Ольга Столяренко)
За більшістю видань і так слідкую, для мене перш за все «якістю» є «індекс цитованості». Якщо статті невиразні, проходять непоміченими, і це у виданні спостерігається постійно – видання отримує низьку оцінку. Звісно, випадок, коли журналіст наплутав факти, перекрутив і відригнув, що викликало резонанс, скажімо, в блогерів – не рахується... Також низькі оцінки отримали представники «КМХ», в яких редактори культури, очевидно, нещасні бідолашні люди, які користаються правилом «что делать и кто виноват, когда на место цензуры приходит формат». Здивований тим, як ці дешеві брошурки потрапили до топ-20. Також не згоден з тим, що «CITY LiFE» – непрофільне видання, оцінка якості 9, але якщо оцінювати це видання, то слід перенести його в «додаткові» профільні. (Богдан Логвиненко)
Для нас відкриттям цього моніторингу стали такі видання, як Івано-Франківська «Галичина» та Луцький «CITY LiFE». Особливо вразив останній - розважально-рекламне видання, всі сторінки якого, окрім рекламних, заповнені якісною інформацією про сучасну українську культуру. З повагою до читача, а не за принципом «піпл і так схаває». (Петро Мацкевич, Ксенія Сладкевич)

Лауреати-2008
За публікації у сфері культури в 2007 році «Культурними провідниками-2008» були названі лише шість друкованих видань:

• «Україна молода»
• «Львівська газета»
• «Дзеркало тижня»
• «Фокус»
• «Эксперт Украина»
• «CITY LiFE»

Нагадаємо, що минулого року за результатами моніторингу ЗМІ за 2006 рік було відзначено лише чотири неспеціалізованих ЗМІ та двох журналістів: часописи «Афіша» та «Експерт Україна», газета «Без цензури», ТРК «Радіо Ера FM», а також журналісти Михайло Бриних та Олександр Красюк. Спеціальні відзнаки отримали: Інтернет-портал «СУМНО» від власника кнайп-клубу «Купідон» Федора Баландіна, та журналісти Дмитро Десятерик (газета «День») і Ольга Петрова (газета «Дзеркало тижня») від керівника галереї «Ательє Карась».

А вперше про заснування відзнаки «Культурний провідник» було оголошено на прес-брифінгу 18 жовтня 2006 року під час Щотижневих посиденьок в УНІАН. Засновник відзнаки – Інтернет-часопис сучасної культури «Кульбіт» (www.culbit.com) – таким чином планує привернути увагу загальносуспільної преси до збільшення якості та кількості публікацій про вітчизняний культурний продукт, а також заохочення журналістів та редакторів «загальнодоступної» преси.

Відзнака й церемонія відзначення

8-го травня серед цегляних не оштукатурених (на щастя) стін Мистецького арсеналу на гостей церемонії чекали Дух Куль Біт і таємнича атмосфера Мистецького Арсеналу, бокал вина при вході та неповторна гра шоу мильних кульок, несподіване поєднання флейти (Альона Єлізарова), акордеона (Данило Демидов) та акустичної гітари (Євдокім Решетько), ведучий церемонії – поет і художник Богдан Горобчук і господиня вечора – головний редактора Інтернет-часопису сучасної культури «Кульбіт» Тетяна Садиченко (її також знають як письменницю Тетяну Винокурову-Садиченко).

Всі лауреати стали власниками статуетки«Культурний провідник», яка є уособленням Духу Куль Біт – «покровителя» тих, хто працює в інформаційній сфері сучасної культури та посвідчення «Власника відзнаки «Культурний провідник».

Подарунки для лауреатів забезпечили: Торгова марка «Фільтри для води «Бар’єр», компанія «Медіа Маркет» (Universal Pictures License), культове українське видавництво «Кальварія», галерея «Ательє Карась».

Відзнаку вручали ті, хто вже за своєю діяльністю є «автентичними» культурними провідниками в сучасній українській культурі:

• Любомир Кобильчук-Левицький – режисер першого українського молодіжного триллеру «Штольня»
• Влад Троїцький – ідеолог «Гогольфесту», директор і режисер театру «Дах»
• Тетяна Садиченко – головний редактор часопису сучасної культури «Кульбіт», відома під псевдонімом Тетяна Винокурова-Садиченко авторка чотирьох романів, два з яких вже мають і книжкові, і аудіоверсії
• Павло Гудімов – музикант, директор арт-галереї «Я-Галерея»
• Діана Дуцик – у минулому – головний редактор видання «Без цензури», яке стало «Культурним провідником-2007», сьогодні – керівник нового Інтернет-проекту – «ПІК України»
• Марко Галаневич – лідер етно-хаос гурту «Даха-Браха»

Ідея «живого» повітря, «живі» не поштукатурені стіни Мистецького арсеналу, «жива» музика, «живі» ідеї й, на завершення, «живе» бармен-шоу – все це створювало цікаву атмосферу й неповторні відчуття.
Організаційне забезпечення та PR-супровід проекту забезпечувала агенція «MSBrand Corporation». Координатор проекту – Тетяна Садиченко, editor@culbit.com

P.S. Це вже стало в Україні поганою тенденцією: ті часописи, в яких розділ «Культура» виходить на достойний рівень, його або закривають їх власники, або в газеті змінюється керівництво, яке, в свою чергу, змінює політику щодо публікацій на тему культури. Так, вочевидь, сталося з газетою «Без цензури» (яку просто «ліквідували») і з «Львівською газетою», бо 8 травня (сьогодні!) ми отримали лист, повний текст якого наводимо без коментарів:
Вельмишановні організатори нагороди «Культурний провідник»!
Відділ культури «Львівської газети» дуже дякує за увагу до нашої роботи і за високу її оцінку, адже те, що ми потрапили до короткого списку претендентів, є для нас великою честю. Впродовж останніх п’яти з половиною років ми намагалися об’єктивно і максимально всебічно висвітлювати культурні події, котрі виходять за вузькі локальні рамки. Ця сфера є без перебільшення справою життя для кожного із нас, тому особливо приємно, що наш професійний рівень і щоденна праця отримали належне визнання.
Проте вважаємо за потрібне повідомити, що в зв’язку із приходом нового керівництва «Львівської Газети» в останніх декілька місяців кардинально змінилася редакційна політика, зокрема (а можливо, і в першу чергу) втому, що пов’язане із висвітленням культурних подій. Не погоджуючись із таким новим баченням наповнення сторінок видання, відділ культури у повному складі (саме у тому, незмінному, в якому працював із дня заснування газети і протягом 2007-го року, який відзначає Ваша нагорода) написав заяви на звільнення з «Львівської газети», як і більшість журналістів видання з інших відділів. Тож вважаємо із нашого боку не зовсім правильним бути присутніми на церемонії у якості представників «Львівської газети».
Ще раз дякуємо за високу оцінку нашої праці, Ярина Коваль, Лідія Мельник, Наталка Сняданко, Катерина Сліпченко

P.S. У Львові вже протягом тривалого часу точаться дискусії щодо зміни пріоритетів висвітлення культурних подій у ЛГ: http://www.zik.com.ua/ua/news/2008/03/26/130962

Процитуємо лише Александера Красюка:

«Феномен України полягає в тім, що у великій пресі, на телебаченні й радіо практично відсутні статті, сюжети, передачі (за нечастими винятками) про актуальну українську культуру. Що там присутнє — не варте уваги культурної людини. З яких причин склалася така ситуація — варте не аналізу, а діагнозу власникам і менеджерам медіакорпорацій. Як приватним, так і державним. Цей феномен можна назвати так:

«затриманий постколоніальний синдром провінційної меншовартості».