Марія Ряполова «Бурецвіт»

Юліана Лебединська

Сатиричний фентезійний роман (не плутати з гуморфантомом!) «Бурецвіт» – дебютний роман Марії. Але якщо не знати цього, ніколи не скажеш, що цю річ писав новачок.

На перший погляд роман виглядає звичайним пригодницьким квестом. Юнаку на ім’я Бурецвіт необхідно якнайшвидше віднайти «орхідею долі», бо інакше він матиме купу проблем. Лірина – власниця крамниці далеко не звичайних рослин – зголошується йому допомогти. Й починається низка пригод на шляху до омріяної орхідеї. Завдання ускладнюється ще й тим, що а) орхідея добре охороняеться, б) не зрозуміло, де її шукати.

А зараз, як-то кажуть, поміж рядками.

Той, хто знайде орхідею долі – фактично віднайде себе. Буде спроможним досягнути будь-яких вершин, його оминатимуть негаразди невзгод, як говорять «піймає бога за бороду». Але шлях до себе – непростий. Комусь життя не вистачає, щоб його пройти. Тому русалки (вони, до речі, суходольні й без хвостів) випробовують героя абсолютно ідіотськими, на перний погляд, завданнями. Дії русалок дещо нагадують принцип роботи психологічних шкіл – аби позбавитися певних страхів, зроби те, що найбільше тебе лякає.

Пошук себе – одна з найулюбленіших мною тем. Тут вона виконана вельми достойно.

Другий момент, за який мені хотілось встати й аплодувати – потурання слабкостям. Мереж – учень Лірини – пише музику, але соромиться її виконувати в присутності Лірини. Точніше, робить вигля, що соромиться. Та бачить усі його гримаси, але, шкодуючи його, вирішує підіграти та починає вмовляти: «Зіграй, будь-ласка». Ситуація повторюється з віршами, з малюнками Мережа. Й, врешті-решт, із прозою…

– Присягаєшся, що погодишся з усім, що там буде написано? – запитує Мереж у відповідь на чергове прохання Лірини показати їй свой «витвір».

– Присягаюся, – легко відповідає Лірина.

І хто винен їй, що на аркуші паперу замість чергової маячні виявляється обіцянка віддати її, Ліриніну, долю чарівнику?

Тож не треба було потурати чужим слабкостям! Заохочуючи маразм, ми його лише зміцнюємо. А на жалінні зіграти найлегше, що багато з успіхом і робить!

Але героїня виявилася не в тім'я бита, і все для неї закінчилося добре. Для мене, щоправда, залишилося таємницею, чому ніхто досі не скористався цим простим засобом знищення знахабнілого чарівника? Хоча те, що лежить на поверхні, часом, виявляється найнепомітнішим…

Насамкінець зазначу, що автор має блискуче почуття гумору! Чого тільки варта, наприклад, сцена, коли Бурецвіт, виконуючи завдання русалок, краде в магазині масло. Переповідати не буду. Читайте!