Отношения со СМИ

Wednesday, 13 October 2004
Исковских Людмила, консультант агентства PRStudio

Обсудим, какие бывают алгоритмы проникновения в прессу. Собственно, их только два: нисходящий и восходящий.

Нисходящий. От авторитетных СМИ к мелким. Организуется закрытое мероприятие для ВИП-журналистов, куда приглашаются и допускаются только журналисты самых тиражных и значимых СМИ. Через них в прессу попадает эксклюзивная информация сенсационного свойства, которую журналисты менее тиражных СМИ потом перекупают и перепечатывают. В качестве мероприятия может быть: брифинг, пресс-конференция. Это способ более дорогой и трудозатратный. Он также более рискованный, поскольку именно ВИП-журналисты задают тон всем последующим публикациям, и важно будет сделать мероприятия очень убедительными для них. Этот метод также лучше работает, если у компании нет истории "плохих публикаций".

Восходящий. От мелких СМИ к авторитетным. Организуется закрытое мероприятие для редакторов не очень крупных СМИ, где достигается договоренность писать о компании или о конкретном проекте. Они запускают "волну публикаций" о компании, после чего все крупные СМИ будут вынуждены писать о тех, о ком пишут все. Способ более дешевый, менее трудоемкий, но по времени постановка работ займет больше времени. Подходит мероприятие в виде закрытого брифинга или шоу для журналистов. Не стоит делать открытых пресс-конференций, если выбран такой алгоритм работы с прессой. Метод шикарно подходит и для постановки работы с прессой "с нуля", и для изменения общего тона публикаций о компании.

Пояснения по терминам.

Брифинг - закрытое мероприятие для строго ограниченного круга журналистов, которые допускаются к важной и интересной информации.

Пресс-конференция - открытое мероприятие для всех желающих журналистов, которые хотят написать о компании, и которым интересна тема.

Шоу для журналистов - шоу с игровыми моментами. Журналистов как бы помещают в ту ситуацию, в которой им необходима услуга продвигаемой компании, чтобы они "на своей шкуре" поняли, зачем это нужно, и как это работает.

Это технические алгоритмы проникновения в прессу. Обычно на то, чтобы сделать компанию публичной, уходит около 6 месяцев. Это если не использовать скандалы в качестве общения с публикой. Но про скандалы мы поговорим отдельно.

Успех конкретного проекта зависит от того, насколько информационно прозрачна компания, как оперативно сотрудники компании реагируют на запросы журналистов, насколько хорошо проработана общая идеологи и методология присутствия в прессе.

Для соответствия ожиданиям журналистов имеет смысл делать брифинги и пресс-конференции 1 раз в 2-3 месяца, а между ними просто поддерживать и развивать темы, начатые на пресс-конференции. Игрового шоу для журналиста бывает достаточно одного в год. Ведь после них выходит просто шквал публикаций.

Вот, пожалуй, и все. Самые скучные моменты мы обсудили, а теперь несколько реальных историй для развлечения.

РЕАЛЬНАЯ ИСТОРИЯ.

Шикарный пример восходящего алгоритма проникновения в прессу. Наверное, многие слышали историю о том, как проводилось голосование в сети Интернет за участниц конкурса "Мисс Вселенная"? Некая Алена Писклова, девушка полноватая, да и вообще не модельной внешности заняла по результатам этого голосования первое место. Подробнее об этом почитать можно, например, здесь. На самом деле, это была спланированная промо-акция по привлечению внимания к самому конкурсу и конкретно к сайту Rambler.Ru. И сделана акция просто на 5 с плюсом. В сети Интернет накрутка счетчика в голосовании, конечно, возможна. Но, поверьте, технически это можно предотвратить. Так что не накрутка голосов через сеть стала причиной такой несуразицы. Созданные сайты и "общественные движения" по типу "Нет однотипным куклам Барби в модельном бизнесе!" - были лишь удобным инструментом раскрутки конкурса. Основное количество голосов за каждую участницу было получено через СМС-голосование. Каждый голос стоил около 1 доллара. Одна только Алена Писклова собрала несколько десятков тысяч голосов (что-то около 30 000), а самые красивые участницы конкурса по количеству проголосовавших за них людей практически не отставали от "толстушки". Прибыль организаторов считайте сами...

РЕАЛЬНАЯ ИСТОРИЯ.

Мы уже упоминали о том, что статья про бесплатное размещение в СМИ вызвала больше всего перепечаток в деловой прессе (как в сети Интернет, так и в оффлайновых журналах). Нам стало интересно, какой смысл, и какой интерес редакторам пропагандировать такой подход. О чем мы их прямо и спросили.

Оказывается, главные редактора, редактора рубрик, журналисты и корреспонденты просто устают объяснять людям, что не рекламные публикации, и не самовосхваление интересно их читателям. По сути, всем более или менее толковым издателям и редакторам выгоднее опубликовать несколько интересных и по-настоящему захватывающих материалов о компании, чем одну заказную статью о ней. Мы опросили редакторов нескольких СМИ, почему им интересна такая тема, приведу только 2 цитаты.

Ксения Сладкевич, главный редактор журнала "PR-менеджер", зам. главного редактора журнала "Отдел маркетинга" (Украина): "Это реальная проблема: объяснить преимущества качества над количеством, аналитики над саморекламой. То есть объяснять приходится заново каждому лицу, так или иначе причастному к проекту. Причем повторяемость такой ситуации 1:2. А поскольку я хорошо знаю, кто читает наш журнал "PR-менеджер" (70-80% - те самые заказчики), то и хочу, так сказать, работать "по всем фронтам", дабы уменьшить число таких казусов".

Александр Базанов, главный редактор журнала "Рекламодатель" (Россия): "Тема хороша для журнала, потому что вопрос часто задаётся. У нас это очень актуально в Нижнем Новгороде. Политиканы в своё время так испортили СМИ, что сегодня, не проплатив, опубликовать что-либо очень сложно".

www.mm.com.ua

Куда уходят диски?

(25.12.2006)Иванка КАРАБИЦ, для DailyUA

Один из наиболее актуальных вопросов в области современной музыкальной индустрии звучит так: «Можно ли в Украине заработать на продаже музыкальных дисков»? Так, по крайней мере, считают организаторы еженедельных творческих «Посиденьок» в информагентстве УНИАН.

На приглашение автора и ведущей дебатов Лизы Хворс откликнулись – Эдуард Приступа (известный в народе как Диля – экс-участник бойзбенда ТНМК, ныне солист группы «Неділя»); Юрко Зелений (музыкальный критик, координатор online-ресурса ФРД-вісти…); Елена Ситкова (PR – директор рекординговой компании Moon Records), а также Ксения Сладкевич и Пётр Мацкевич (представители корпорации интеллектуальных решений Sladkevych Corporation).&Matskevych

 
На сегодняшний день, по словам ведущей «Посиденьок», основным доходом для украинских исполнителей является концертная деятельность, в то время, как зарубежные музыканты могут, не особо напрягаясь, существовать на средства, собранные с продажи дисков. Возможно ли когда-нибудь изменить эту ситуацию в нашей стране? На поставленный вопрос, каждый из участников круглого стола отвечал со своей «творческой колокольни».

Чтобы подтвердить предположения, озвученные Лизой Хворс, Елена Ситкова провела опрос среди музыкантов. В результате опредилилось приблизительное процентное соотношение между доходом, собранным с продажы пластинок, и гонорарами за концертные выступления артистов. И правда, цифры оказались далеко не в пользу средств от продажи альбомов процентов основного заработка. Для%и составили всего лишь около 30 большинства исполнителей основную лепту в бюджет (от 50 и больше процентов) приносят гонорары за концерты и гастроли.

Для Эдуарда Приступы прибыль от продажи дисков также не является существенным финансовым подспорьем. Например, даже половины гонорара за выпущенный альбом не хватает, чтобы окупить съёмку одного клипа. Основополагающий источник доходов музыканта определить сложно. Единственной более-менее стабильной стороной в пополнении его бюджета можно считать гонорары за авторские и смежные права. Диля бороздит просторы шоу-бизнса уже около восьми лет и за это время написал немало хитов и выпустил не одну пластинку. Весь этот творческий багаж с годами стал работать на музыканта и, соответственно, приносить авторские отчисления. Но, не взирая на свою стабильность, размер этих доходов также очень невелик.

В процессе совместных размышлений над поставленным вопросом участники «Посиденьок» плавно перевели разговор на более глобальную и общемировую проблему. Современные меломаны стали отказываться платить за музыку, то есть покупать лицензионные версии в магазинах. Наиболее распространёнными методами, особенно среди молодёжи, является копирование дисков у друзей, покупка на лотках недорогих пиратских копий и скачивание треков в интернете, почти или совсем забесплатно. Наибольшую угрозу для рекординговых компаний, специализированных магазинов и самих исполнителей представляет именно добывание музыки в сети. Управляют же такой системой распространения интернет-пираты, либо структуры, которые работают в угоду себе и очень редко делятся доходом с исполнителями, чьи песни используют. Подобная практика является грубым нарушением авторских прав и должна непременно  караться законом. Но на Украине такие организации зачастую работают под прикрытием государства и посему остаются безнаказанными.

Наиболее интересными мыслями по этому вопросу поделился журналист Юрко Зелений. По его словам, музыкальную продукцию можно разделить на два среза. Существуют пластинки премиум–класса, которые могут стоить немалых денег, но, тем не менее, пользуются спросом у определённой избранной целевой аудитории. Ко второму срезу относятся диски-однодневки, которые работают на сезон, но, как ни прискорбно,  всего рынка. Такого рода музыку всегда можно найти в%занимают около 98 интернете, из-за чего она становится легкодоступной и не всегда покупается в магазинах. Такое положение вещей, по словам Юрка, давно уже поставило подножку мировым рекординговым брендам, среди которых - Sony BMG, Universal music, EMI music и Worner music. Чтобы как-то исправить сложившуюся ситуацию, эти и другие мировые компании вплотную занялись переориентацией на продажу музыкальных дисков через интернет. Теперь в специальных online-магазинах можно заказать порой даже очень редкую музыку, которую вам доставят по почте прямо домой. Для современного потребителя такая процедура и проще, и дешевле, так как цены на продукцию в интернете существенно ниже.

Подводя итоги дебатов, был сделан вывод, что в ближайшем будущем диски и вовсе могут исчезнуть с прилавков магазинов и лотков. Естественно, никто не берётся прогнозировать что-либо на 100 %, и данный вопрос, бесспорно, остаётся открытым. Но вполне вероятно, что музыкальные компакт-диски, как и многое другое в наше «продвинутое» время, стремительно уходят в интернет.

DailyUA

Як популяризувати літературний фестиваль в Україні?

2007-6-1 13:28, Інтернет-часопис сучасної культури «Кульбіт»

Над таким практичним завданням мізкувала компанія журналістів, редакторів та багатосторонніх гравців культурного простору. І не абстрактно міркували, а на прикладі Щорічного фестивалю сучасної української літератури «Просто так», що вже сім років поспіль відбувається у Коростені на Житомирщині

Дано: культурний захід місцевого значення

Знайти: як поставити фестиваль на широку ногу

Не пожаліли себе для мозкового штурму:

Юка Гаврилова - редактор відділу культури газети «Без цензури»
Олег Драч - актор, режисер
Сергій Іванюк - головний редактор журналу «Однокласник», письменник
Ірена Карпа - письменниця, співачка, журналіст
Олександер Красюк - музикант, критик, перекладач, автор енциклопедії Запоріжжя
Богдан Логвиненко - автор і головний редактор сайту «Сумно»
Євген Мінко - головний редактор друкованого часопису «Телекритика»
Михайло Сидоржевський - заступник головного редактора газети «Літературна Україна»
Петро Мацкевич - культуроператор, керуючий партнер агенції «MSBrand Corporation»
Валерій Нечипоренко - письменник, автор ідеї фестивалю, член журі
Ксеня Сладкевич - культуроператор, керуючий партнер агенції «MSBrand Corporation»

Експерти і практики культурного життя України зібрались 30 травня 2007 року на Щотижневих посиденьках в УНІАН, щоб поділитись ідеями з приводу оновлення концепції Щорічного фестивалю сучасної української літератури «Просто так», який вже сім років поспіль відбувається у Коростені на Житомирщині.

Вихідні умови:

Одноденний фестиваль сучасної літератури проводиться щороку в другу суботу вересня. Заочна відбіркова частина фестивалю починається за 45 днів і закінчується за 15 днів до цієї дати. За цей час бажаючі взяти участь у турнірі поетів, прозаїків чи літературних критиків мають надіслати на адресу звичайною або електронною поштою (Київ-1, а/с-337 або lyubovn@ukr.net) свої твори або уривки з творів. Твори мають бути написані не пізніше, ніж за два роки до дня фестивалю.

Оцінювання літературних текстів, відбір авторів для виступів і визначення переможців здійснюватиме журі фестивалю, очолюване відомим письменником Василем Шкляром. Фестиваль сучасної літератури проводиться під патронатом Національної спілки письменників України і міського голови міста Коростень. Головний спонсор - тижневик "Дзеркало тижня".

Власне фестиваль триває один день, обов’язковою є особиста присутність авторів, чиї твори відібрані журі для виступів. Автори або самі читають свої твори зі сцени або запрошують для цього акторів. Кожен автор має для свого виступу не більше 10 хвилин. Після цього, порадившись, журі визначає переможців у різних номінаціях і володаря Гран-прі.

Цього року фестиваль "Просто так" збирається покинути камерну атмосферу художньої самодіяльності заради більших масштабів. Заплановано більшу кількість учасників і «турнірів», окрім традиційних прозових та поетичних читань відбудеться турнір літературних критиків та витребеньки гумористів. Відбудуться виступи (принципово без змагання) юних авторів від 5 до 18 років, жоден з яких не залишиться без подарунка.

Досі учасників було небагато і премії невеличкі. Цього року вперше головна премія фестивалю становитиме 5000 грн + ноут-бук. Набір спонсорів триває. Спонсором фестивалю може бути будь-яка юридична або фізична особа, крім політичної партії.

Розв'язок

Висловлені експертами думки, запитання і пропозиції можуть стати в нагоді усім бажаючим влаштувати літературний фестиваль в своєму місті або ж перетворити існуючу самодіяльність на масштабнішу подію. Отже, організатори-відчайдухи, будьте готові відповісти собі та майбутнім спонсорам, учасникам і глядачам на такі питання:

1. Сформулюйте мету фестивалю

- заради чого змагаються літератори на фестивалі - заради премії, слави, шоу? Для чого влаштовується цей фестиваль - для того щоб прославити місто Коростень чи його мера?

2. Як викликати інтерес преси до фестивалю? Зацікавити пресу чимось нечуваним або участю відомих людей рівня Олега Скрипки чи ТНМК?

Валерій Нечипоренко вважає, що перша премія розміром 10 тисяч гривень автоматично забезпечить інтерес і присутність ЗМІ на фестивалі, і, відповідно, публікації про фестиваль сучасної літератури. На що Ірена Карпа зауважила, що одного призового фонду недостатньо, щоб привернути увагу медіа. Потрібен акцент на шоу, аби захід не перетворився на шкільну олімпіаду, хто голосніше вигукне "О, Україно, мати моя!"

Євген Мінко: "Что получат от шоу медиа, участники и зрители? Успех шоу зависит от того, насколько глубоко все это продумано. Я не думаю, что медиа обязательно надо завлекать Олегом Скрипкой. Может быть, лучше найти какую-нибудь интересную идею, концепцию фестиваля и этим заинтересовать прессу".

3. Формат фестивалю: суто літературні читання або загальномистецьке шоу open air?

Оскільки фестиваль відбувається у вересні, Ірена Карпа запропонувала проводити його просто неба (open-air), а до літературних читань додати музику, запросити виступити місцеві чи житомирскьі гурти. Музика може бути фоном і атмосферою для літератури. Якщо поглянути на видавничий ринок, то презентації давно вийшли за межі звичайних читань, поєднуються з чимось. Неодноразово було на всіляких слемах, що люди не витримували концентрованої літератури і йшли із заходу.

Сергій Іванюк погодився з Іреною Карпою, що треба все це оздоблювати, тому що просто бурмотіння тексту вжене в сон кого завгодно.

Богдан Логвиненко наголосив, що сама назва фестивалю зобов'язує до відкритого формату: "Сучасна українська література давно вийшла за межі якихось зборищ, сто відсотків має бути open air. Можна додати кінопокази, музику, залучити різні гурти".

4. Чим закінчиться фестиваль - за його результатами будуть якісь публікації, альманахи? Чи друкуватимуть переможців фестивалю? Як саме їх друкуватимуть, якщо конкурсант надішле 10 сторінок з роману, в якому є тисяча? Видання постфактум суто літературного альманаху або поступовий друк переможців в ЗМІ - інформаційному спонсорі, що зробить фестиваль та його результати доступнішими для широкої публіки.

Юка Гаврилова: "Якщо цей фестиваль робиться для популяризації сучасної української літератури, то ми зацікавлені в тому, щоб автор мав можливість надрукувати не просто свій маленький уривочок серед купи інших авторів, де він розчиниться. Якщо видаються книжки, потрібно до фестивалю залучати й видавців, медіа".

5. Чи передбачена рекламна компанія для того, щоб потенційні учасники надсилали тексти на конкурс (як це робиться на "Коронації слова")?

6. Скільки має бути номінацій і за що нагороджувати - за шоу (виконання) чи за літературу?

Михайло Сидоржевський: "На початку варто залишити чотири існуючі номінації, а потім досвід покаже, збільшувати їх чи ні".

Олег Драч: "Слово писане - це є слово писане, воно інтимне, адресоване конкретній людині. Слово промовне є територією театру, симпатії, енергетики, зовнішніх аспектів, воно говориться на загал. І до кожного з них треба підходити окремо. Якщо це чітко не розмежувати, то вийде неправда. Хтось може бути веселий, дотепний і з гарною вимовою читати абсолютно середній текст, який може мати більший вплив ніж людина, чиє послання до читача є глибшим. І ці аудиторії не перегукуються, вони одна одну не заперечують".

Сергій Іванюк: "Що оцінюватиме журі - шоу чи літературу? Якщо журі оцінюватиме тільки літературу, то треба думати про публіку. Замість того щоб чекати, поки журі в закритій кімнаті пересвариться і подарує їм лавреатів, щоб була інтерактивна участь глядачів. Чому б не зробити премію глядацьку, люди проголосують і оцінять шоу, того, хто краще подасть свій текст".

7. Дата проведення

Сім років поспіль "Просто так" проходив в третю суботу вересня, але в цей самий час проходить Форум видавців у Львові, де збираються всі, хто пише про культуру і видавці. Тому рекомендовано зарезервувати для "Просто так" другу суботу вересня.

8. Тривалість фестивалю

Традиційно фестиваль проходив один день, інакше виникало б питання розселення, харчування, а інфраструктура Коростеня до цього не готова. Оскільки організаторам хочеться зробити фестиваль, на який будуть ломитися глядачі не тільки з Житомира, але й зі Львова, Харкова і Донецька, то єдине вирішення цього протиріччя запропонувала Ірена Карпа. Зробити open air, щоб люди приїздили з наметами. Досвід етнофестивалів "Шешори" і цьогорічної травневої "Етноеволюції" підтверджує популярність опен-ейрів в Україні.

Як шукати споносорів, яких артистів запросити і на які гонорари вони погодяться, чи обнародувати критерії оцінки літературних творів, хто готуватиме режисуру фестивалю, - та ще чимала купа питань постане між ініціаторами зближення літератури і народу. Ініціатива, як відомо, нагороджується досвідом.

Підготувала: Серафіма Василькова

www.culbit.com

Всеукраїнський фестиваль сучасної літератури «Просто так» може перетворитися на open-air

11:56 31.05.2007/ «Телекритика»(портал)
30 травня під час традиційних мистецьких посиденьок в інформаційному агентстві УНІАН українські експерти з літератури та журналісти у форматі вільної дискусії визначали цьогорічну концепцію Всеукраїнського фестивалю сучасної літератури «Просто так».

За словами засновника фестивалю, письменника Валерія Нечипоренка, цей захід проводиться в місті Коростені Житомирської області вже 7 років «у душевній камерній атмосфері». Цього року організатори вирішили вивести фестиваль на рівень загальнодержавного культурного проекту. «Я – колишній український письменник. Моя остання книжка вийшла в 1998 році. Моя мета, щоб цей фестиваль пропагував сучасну літературу і колишніх письменників в нашій країні було менше», – каже пан Нечипоренко.

Суть конкурсу полягає в тому, що кожен з фіналістів має публічно презентувати свій вірш або уривок з прозового твору. На це йому дається десять хвилин, у які він має прочитати його сам, або запросити для цього професійного актора. Крім того, цього року запроваджено низку додаткових номінацій: турнір серед критиків та гумористів, а також конкурс для дітей. Також буде значно збільшено бюджет фестивалю. Наприклад, планується, що сума головної премії становитиме десять тисяч гривень.

Найбурхливіші суперечки серед присутніх викликало питання, чи варто залишати цей фестиваль у вигляді конкурсу літературних читань, або усе ж таки розбавити його іншими мистецькими подіями. Адже саме по собі поняття фестивалю вимагає більшої публічності.

Як вважає письменниця та співачка Ірена Карпа, одної грошової премії мало, щоб зацікавити громадськість. До того ж, людям буде важко сприйняти велику кількість виступів поетів поспіль: «Треба проводити його в форматі open-air, запросити місцеві гурти або навіть когось рівня "ВВ" чи ТНМК, щоб читання літературних творів перекидалося з «живими» виступами».

З нею погодилася керуючий партнер агенції MSBrand Corporation Ксенія Сладкевич, за словами якої, навіть літературні презентації вже давно вийшли за межі простих читань. А на думку головного редактора журналу «Телекритика» Євгена Мінка, щоб привернути увагу медіа, не обов’язково запрошувати Олега Скрипку: «Краще вигадати цікаву ідею, якою можна захопити».

Також присутні обговорили можливість видання творів учасників окремою книжкою або ж їх періодичного друку в одному з літературних видань. За словами Валерія Нечипоренка, вже зараз іде розробка сайту, на якому можна буде ознайомитися з усіма конкурсними роботами. Крім того, надійшла пропозиція ввести різні критерії оцінки учасників. Наприклад, одного переможця визначать члени журі, а іншого – прості глядачі за результатами того, як кожен зможе подати свій твір під час публічних читань.

Остаточного рішення щодо концепції фестивалю «Просто так» учасники посиденьок так і не ухвалили.

Ольга Ліцкевич, «Телекритика»

ККК - Кульбіт, Купідон, Культуртрегери

«Клуб 4 лапи» проти суспільної жорстокості

Жорстоке ставлення до тварин – лише перший досвід
для такого самого ставлення до людей (Ж. Бернарден)

Концепція:
Собаки і коти - повноцінні члени родини. Вони допомагають зберігати родинні стосунки. Вони є нашими вихованцями. Їхніми досягненнями та розумністю має пишатися уся родина.
Взяти в родину собаку або кота - все одно що всиновити малу дитину. «Викинути» з родини кота чи собаку все одно що вигнати на вулицю малу дитину.

Проблематика:
Собаки і коти, яких викидають з родини, це така ж проблема суспільства як і безпритульні діти. Мало того, що у тварин, які потрапляють на вулицю або до притулків з родини, внаслідок психічних причин стається маса розладів фізичного здоров’я. Таке поводження з тваринами стимулює жорстокість у суспільстві, передовсім у дітей, які потім здають до притулків, або й викидають на вулицю своїх батьків.
В Україні далеко не всі розуміють, що, приймаючи в родину собаку чи кота, потрібно в першу чергу думати не про повідки, намордники чи антиблошині нашийники, а про те, чим собака/кіт будуть займатися упродовж усього свого життя, ким вони стануть для родини. Як іграшка, собака/кіт швидко набриднуть, але на відміну від звичайної іграшки, яку можна засунути до старого чемодана, собака/кіт вимагатимуть постійної уваги.
Наприклад, у Німеччині за некоректне ставлення до собаки чи кота (про викидання на вулицю не може йти й мови) «господар» не лише підлягає адміністративним покаранням. але й стає об’єктом громадського осуду.
Після того, як з’ясувалося, що в Італії люди покидають 150 тисяч собак і 200 тисяч котів щорічно, був прийнятий закон, за яким кожен, хто покидає кота чи собаку, притягається до кримінальної відповідальності. Винному загрожує рік в’язниці і штраф у розмірі 10 тисяч євро.
В Україні ж не лише не існує жодної відповідальності за покидання котів чи собак, а такий вчинок навіть не викликає суспільного осуду.

Задачі проекту:

• зміна суспільних стереотипів - від ставлення до котів і собак як до домашніх «тварючок», іграшок чи предметів побуту до суспільного визнання за ними ролі повноправних членів родини (так, як це є в Німеччині);
• суспільне обговорення законодавчих ініціатив щодо відповідальності «господарів» за покинутих домашніх тварин.

Заходи проекту:

«MSBrand Corporation» проведе відкритий brain storm «Просто так»

30 травня 2007 року, о 17-00 під час Щотижневих посиденьок в УНІАН відбудеться публічне формування оновленої концепції Щорічного всеукраїнського фестивалю сучасної української літератури «Просто так».